сказати

скажу́, ска́жеш, док.

1) перех. і неперех. Передати словами думки, почуття тощо; висловитися, повідомити усно що-небудь; промовити. || на що. Відповісти; висловити свою думку про що-небудь. || Переказати, передати на словах щось кому-небудь. || Поскаржитися. || Виголосити (промову, привітальне слово і т. ін.). || Повідомити, викласти що-небудь письмово. || Порадити. || розм. Розповісти. || розм. Визначити ціну.

••

Сказа́ти нове́ сло́во в чому — зробити яке-небудь відкриття, домогтися значних досягнень у певній галузі науки, техніки, культури.

Сказа́ти по пра́вді — висловитися щиро, не криючись.

[Це ще] як сказа́ти — уживається, коли що-небудь викликає непевність, сумнів, може бути по-різному витлумачене.

2) перех. і неперех. Наказати, звеліти, запропонувати кому-небудь зробити щось.

3) перех. і неперех., перен. Стати доказом, свідченням чого-небудь; зробити щось зрозумілим. || Втілити в чому-небудь якусь думку.

4) перех., розм. Наперед визначити те, що буде, станеться; провістити.

5) неперех., на кого, розм. Звинуватити кого-небудь у чомусь; наговорити. || Повідомити кому-небудь про когось, щось; донести.

6) у знач. вставн. сл. скажі́мо. Те саме, що наприклад.

7) Входить до складу вставних словосполучень і речень.

••

Гріх [сло́во (сло́ва)] сказа́ти — а) не годиться, не можна говорити щось недобре про кого-, що-небудь; б) не варто нарікати на що-небудь.

Кра́ще (точні́ше і т. ін.) сказа́ти — уживається за бажання уточнити що-небудь, правильніше висловитися.

Мо́жна сказа́ти — уживається для підкреслення можливості, допустимості якого-небудь визначення, формулювання і т. ін.

Нічо́го не ска́жеш — уживається на знак згоди з чим-небудь, для підтвердження справедливості, правильності чогось, неможливості заперечити що-небудь; безперечно, справді.

Ні́чого сказа́ти — а) уживається для вираження осуду кого-, чого-небудь; б) те саме, що Нічо́го не ска́жеш.

Пря́мо ска́жем (сказа́ти) — уживається за бажання висловитися відверто, без недомовок, не пом'якшуючи чого-небудь.

Сказа́ти в до́брий час — уживається забобонними людьми, щоб не зурочити кого-, що-небудь.

Со́ром (со́ромно) сказа́ти — уживається для вираження ніяковості з приводу того, що повідомляється, говориться.

[Та (а)] й (і) то (те) сказа́ти — а) уживається для підсилення переконливих, на думку мовця, міркувань; справді; б) уживається як підсумок роздумів.

Як би це сказа́ти — уживається у випадках, коли складно характеризувати кого-, що-небудь, відповісти на щось і т. ін.

8) у знач. вставн. сл., перев. із част. би, б. Можна сказати.

9) у знач. виг. скажи́ (скажі́ть), розм. Виражає, залежно від інтонації, здивування, обурення і т. ін. з приводу чого-небудь, недовіру до чиїхсь слів тощо.